Про А.С. Свінціцького

Про А.С. Свінціцького
АНАТОЛІЙ СТАНІСЛАВОВИЧ СВІНЦІЦЬКИЙ
(02.05.1948 — 29.01.2020)

Видатний лікар-терапевт, багаторічний керівник терапевтичної клініки імені академіка В.М. Іванова і завідувач кафедр госпітальної терапії №2 (1990–2008), внутрішньої медицини №3 (2008–2017), внутрішніх хвороб стоматологічного факультету (2017–2020), декан з інтернатури та підвищення кваліфікації лікарів (2005–2008), проректор з науково-педагогічної, лікувальної роботи та післядипломної освіти (2008–2013) Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, почесний член Польської академії медицини, дійсний член Всесвітньої академії медицини імені Альберта Швейцера та Академії наук вищої школи України, лауреат Премії імені Ф.Г. Яновського НАН України, доктор медичних наук, професор.

Народився Анатолій Станіславович Свінціцький 2 травня 1948 року на Житомирщині. Свій професійний шлях лікаря-інтерніста розпочав 1975 року, коли з відзнакою закінчив Київський медичний інститут (нині – Національний медичний університет імені О.О. Богомольця) та був рекомендований на наукову роботу на кафедру госпітальної терапії №2, яку тоді очолював патріарх київської терапевтичної школи, професор Анатолій Петрович Пелещук. У стінах цього закладу понад 45 років він успішно займався науковою, навчально-методичною, лікувально-консультативною, виховною та громадською діяльністю.

Під час навчання в клінічній ординатурі впродовж 1975–1977 років А.С. Свінціцький розпочав роботу над кандидатською дисертацією на тему: «Функціональний стан міокарда та його зміни в процесі лікування у хворих на інфекційно-алергічну форму бронхіальної астми», яку успішно захистив 1981 року. 1977 року він був обраний на посаду асистента, 1985 року – доцента, а 1990 року – завідувача кафедри госпітальної терапії №2 (у 2008–2017 роках – внутрішньої медицини №3, з 2017 року – внутрішніх хвороб стоматологічного факультету). Упродовж 1981–1987 років працював заступником декана І лікувального факультету. 1991 року захистив докторську дисертацію на тему: «Стан гастродуоденальної системи при основних ревматичних захворюваннях», а 1995 року йому було присвоєно вчене звання «професор».

2005 року Анатолія Станіславовича призначено деканом з інтернатури та підвищення кваліфікації лікарів, а протягом 2008–2013 років він обіймав посаду проректора з науково-педагогічної, лікувальної роботи та післядипломної освіти Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Професор А.С. Свінціцький проявив себе як здібний, цілеспрямований вчений-клініцист і був гідним продовжувачем славетних традицій київської терапевтичної школи. Основні його наукові дослідження стосувалися вивчення особливостей виникнення та перебігу патології органів шлунково-кишкового тракту в умовах супутнього ураження опорно-рухового апарату та дії радіоактивного чинника, а також розроблення сучасних алгоритмів діагностики та лікування вказаних коморбідних станів. Він детально описав особливості ураження слизової оболонки шлунка у хворих на ревматоїдний артрит, одним із перших у країнах Східної Європи започаткував вивчення гастропатій, асоційованих із прийманням нестероїдних протизапальних препаратів.

А.С. Свінціцький – автор понад 870 наукових праць, зокрема 70 підручників, монографій, навчальних посібників, довідників, 35 патентів, головний редактор порталу для лікарів «eMPendium: внутрішні хвороби» (https://empendium.com/ua) та українського видання міжнародного підручника «Внутрішні хвороби», розробник Державного формуляру лікарських засобів і низки медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги (адаптованих клінічних настанов й уніфікованих клінічних протоколів) за темами: «Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба», «Хронічний панкреатит», «Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки», «Неалкогольна жирова хвороба печінка», «Алкогольна хвороба печінки», «Аутоімунний гепатит», «Цироз печінки та його ускладнення», «Ревматоїдний артрит» тощо.

Анатолій Станіславович створив потужну власну наукову школу: під його безпосереднім керівництвом підготовлено та захищено 4 докторські й 27 кандидатських дисертаційних робіт. Ним спільно з учнями виконано науково-дослідні роботи прикладного значення, результати яких дали змогу підвищити ефективність лікування ерозивно-виразкових уражень верхніх відділів травного тракту, зменшити частоту ускладнень фармакотерапії ревматичних захворювань у хворих із супутньою гастродуоденальною патологією, удосконалити діагностику та здійснювати диференційоване лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та патологічного гастроезофагеального рефлюксу, модифікувати морфологічний метод виявлення хелікобактерної інфекції, оптимізувати діагностику та терапію ерозій шлунка при захворюваннях жовчних шляхів, розробити ефективні стратегії ведення пацієнтів з різними типами функціональної диспепсії, покращити результати лікування осіб з артеріальною гіпертензією в поєднанні з хронічною ішемією мозку, вивчити можливості застосування метаболічних препаратів у комплексній терапії артеріальної гіпертензії, розробити ефективний спосіб лікування та профілактики порушення обміну сечової кислоти в пацієнтів з ожирінням у поєднанні з неалкогольним стеатогепатитом, патогенетично обгрунтувати систему відновного лікування та реабілітації хворих на остеоартрит тощо.

Багатогранною була і громадська діяльність професора А.С. Свінціцького. Він організував і впродовж 25 років очолював Товариство лікарів польського походження при Спілці поляків України, був консультантом Державного експертного центру МОЗ України, членом Президії Асоціації ревматологів України, Правління Українського товариства терапевтів, Центрального формулярного комітету МОЗ України, проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Гастроентерологія», Координаційної ради з післядипломної освіти МОЗ України, підкомісії з післядипломної медичної освіти Науково-методичної комісії післядипломної освіти МОН України, Координаційної ради з науки та інновацій за напрямом «Науки про життя, нові технології профілактики та лікування найпоширеніших захворювань» Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, спеціалізованих вчених рад при ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска» НАМН України» і при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця тощо.

Завдяки широкій фаховій ерудиції та міжнародним зв’язкам професора А.С. Свінціцького на базі керованої ним клініки постійно проводилися науково-практичні конференції для лікарів за участю провідних спеціалістів з різних регіонів України, а також з інших країн. З 1999 року Анатолій Станіславович виступав координатором навчальної програми спільного проєкту МОЗ України та благодійного фонду «Діти Чорнобиля» федеральної землі Нижня Саксонія (Федеративна Республіка Німеччина), в рамках якого Україна безкоштовно отримала 150 УЗД-апаратів, а під його керівництвом спільно з німецькою стороною здійснено підготовку майже 2 тисячі фахівців з ультразвукової діагностики.

Упродовж 2003–2006 років він був позаштатним консультантом Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства та брав активну участь у розробленні низки законопроектів з питань медицини, організував поїздку делегації Верховної Ради України до Варшави для ознайомлення з досвідом роботи лікарського самоврядування у Республіці Польща.

Професор А.С. Свінціцький був головним редактором науково-практичного видання «Практикуючий лікар», членом редакційних рад і колегій майже трьох десятків наукових журналів, зокрема і закордонних: «Medycyna Praktyczna» (Республіка Польща), «Reumatologia/Rheumatology» (Республіка Польща), «Developmental Period Medicine (Medycyna Wieku Rozwojowego)» (Республіка Польща), «Ginekologia i Położnictwo medical project» (Республіка Польща).

Вагомі досягнення Анатолія Станіславовича Свінціцького відзначено премією імені Ф.Г. Яновського НАН України (1997), нагрудним знаком «Відмінник освіти України» (1998), медалями імені Альберта Швейцера (1998), імені М.Д. Стражеска «За заслуги в охороні здоров’я» НАМН України (2001), Миру в пам’ять про Нагасакі Всесвітньої академії медицини імені Альберта Швейцера (2005), почесними грамотами Київського міського голови (2002), Міністерства охорони здоров’я України (2004, 2007, 2009), голови Житомирської обласної державної адміністрації (2005), відзнаками Київського міського голови «Знак Пошани» (2004), «Fellow Royal Scientist» Міжнародної колегії кардіологів (2010) тощо.

За зміцнення українсько-польської співпраці в галузі медицини професор А.С. Свінціцький відзначений медалями імені Єжи Москви Варшавської лікарської палати (2011), імені д-ра Владислава Бєганьського Ченстоховського лікарського товариства (2011), «Laudabilis» Варшавської лікарської палати (2013), «Gloria Medicinae» Польського лікарського товариства (2013), Міжнародною премією суспільної довіри «Golden OTIS» (2013) і державною нагородою Республіки Польща – Кавалерським хрестом ордену «За заслуги перед Республікою Польща» (2014).